Елітні учбові заклади Педагогіка для багатих


« Приватна школа в місці існування   |   Хто сказав що приватні школи нам не потрібні »


На світі ні єдиному розуму

що Мав вчительську прудкість

Ока не вдалося розплющити тому

Хто сам не збирався їх відкрити.

Соціальна нерівність, у тому числі і в системі освіти існувало ще в СРСР. Охороняючи міф про загальну рівність, влада ретельно приховувала від громадськості існування закритих дитячих садків, “елітних” шкіл з викладанням на іноземних мовах і спецвідбором учнів, вузів і факультетів, куди поступити простій людині було практично неможливо.
У навчанні і поведінці дітям радянської знаті багато що прощалося, від них менше вимагали, не бажаючи зв′язуватися зайвий раз з їх батьками. Якщо навчання давалося насилу, педагоги “допомагали” їм аж до виконання екзаменаційних завдань, які потім іспитується залишалося лише переписати своєю рукою начисто.
Кар’єри номенклатурних діток визначалися не утвореною і не особистою старанністю, а місцем батьків на ступенях чиновних “сходів” і корисними зв′язками з “потрібними людьми”. Тому обізнаність ніколи не належала до популярних в “верхах” чеснот.

Спеціальні учбові заклади не зникли в незалежній Україні. Але виняткового відношення до себе вимагають тепер не тільки діти господарів владних кабінетів, але і грошових мішків. Тому пропуском туди стали не тільки посади батьків, але і їх капітали.

В епоху становлення ринку серед багачів стало модно красуватися унікальними умовами навчання і виховання дітей, як атрибутом добробуту. Крім того, життєвий успіх став залежати від уміння творчо мислити, володіти інформацією і іноземними мовами. Тому одні багачі відправляють своїх спадкоємців вчитися за рубіж, інші визначають їх у вітчизняні “елітні” учбові заклади.


Tags: , , , , , , , , ,

Загальне


Схожі записи

Copyright © 2009  Елітарні школи України  »  Загальне , 0.559 seconds, 1.618 Mb1139